четвер, 29 жовтня 2015 р.

ПЛАНУВАННЯ НА ВІКИ ВПЕРЕД. 1399.

ПЛАНУВАННЯ НА ВІКИ ВПЕРЕД
1399


Коли нині зводять нову будівлю, будівельники та планувальники навряд чи думають, як вона зможе пережити найближче (що вже говорити про віддалене) майбутнє, але свого часу будівлі прораховували й заглядали наперед, щоб споруди стояли вічно. Яскравим прикладом цьому може слугувати історія зведення знаного Вестмінстер Хол, чиї будівничі підійшли до роботи з небуденною ідеєю, аби впевнитися, що він стоятиме віки.

Нижні частини стін Вестмінстер Холу, котрі випадковому спостерігачеві нині видаються частиною Вестмінстерського Палацу Ґеорга, насправді стоять незмінно відколи цю велетенську споруду розпочали зводити невдовзі по завоюванні Норманами 1066 року. Згадку про найперші роботи датовано кінцем XI ст., і те, що ми бачимо сьогодні — це будівля, котру нарешті завершили 1399 року.

У холі є один з найбільших архітектурних скарбів Пізнього Середньовіччя — широкий складно переплетений величний підтрямовий дах. Як і будь-яка старожитна будівля Вестмінстер Хол інколи мав потреби в полагодженні: частини стін перебудували чи полагодили разом із вікнами в попередніх сторіччях, дах також поновлювали то тут, то там, коли вже давні колоди попрогнивали, і в 1980-х уже треба було заміняти певні ділянки, пошкоджені бомбою.




Останні істотні реставраційні роботи провели 1913, коли треба було оновити кілька опорних колод. Але це завдало раді реставраційних робіт неабиякого болю голови. Англійські діброви вже давно повирубували, й офіційні особи просто не могли знайти жодної ділянки з дубами достатньо великими, щоб забезпечити належний рід деревини. Дуби були, але їм, імовірно, було дві чи три сотні років, а отже, вони просто не були достатньо великого розміру. Що ж робити?

Тоді комусь у голову спала блискуча думка — перевірити, де брали ті первинні колоди. З’ясувалось, що наприкінці ХIV ст. їх привезли до Вестмінстеру з маєтку поблизу Ведхерсту у Сасексі. Тоді — близько п’яти сотень років тому — маєток належав родині Кортхорпів. Безпосередній нащадок лінії роду Кортхорпів 1913 року був Членом Парламенту від містечка Рай, із П’яти Портів на південному узбережжі.

Коли з ним розпочали перемови Сер Джордж Кортхорп вразив усіх такою історією, пояснивши, що, коли ті перші дерева було зрізано й продано королю в ХIV ст., його пращури далекоглядно подумали про час, коли колоди потребуватимуть полагодження чи оновлення, тож вони й посадили нову дібровку саме для цього. Ті дерева на 1913 рік — доросли свого віку, а отже, їх належним чином було зрізано й використано для полагодження величного даху Вестмінстер Холу.

Взято з оригіналу тут.

четвер, 22 жовтня 2015 р.

Водолазькі Пагорби. :)

Попрацював два дні в селі на своєму 97 окрузі.
Ближче, де я живу там і реклами не треба, вже всі в курсі. Але, не знають, шо таке "Свобода". Плутають з Ляшком. Кажуть, - ого, Ляшко молодець, отак їм!
- Ні, це не Ляшко, це Тягнибок.
- Ой, та ну, такий войовничий, дуже радикальний.
- То, коли Ляшко, то можна й радикальний, а коли Тягнибок, то не можна бути таким радикальним, бо занадто радикальний? :)
- Ну я тебе поважаю, але ну Тягнибок - ну дуже радикально. Хоч би урночку одну тут поставили.
- Тітко Віро, вас можна купити урночкою? Отак просто? Ну не стидно? А мене більше цікавить екологія нашого краю, ось видовбали новий кар’єр, а старий не засипали, вода з колодязів вниз пішла, а треба б старе плесо засипати, тоді вода повернеться.
Чую думки в голові скриплять у правильному напряму. Добиваю.
- А урночки, лавочки на зупинці - ми цим не займаємося. Напишіть заяву до селищної ради про благоустрій і подивитеся як вони відкручуватимуться. До чого тут ми? У нас плани вищі - навчити вас керувати Державою.

Оце один з найцікавіших випадків. В основному, - о, знаємо таких! Ви круті! "НайНЕцікавіший" випадок - О! а я виписую "Свободу". Ну тут навіть і балакати ні про шо, людина й так в курсі всього, руки потисли і поїхав далі... :)

А у вас у місті є вулиця Чумацький Шлях? В нашому є. До неї їхав веломашиною на першому ряду, на першій передачі, з десятка два метрів ішов пішки, штовхаючи веломашину перед собою - отак круто як до неба. :) А потім краєвид з Чумацького Шляху на Нову Водолагу - Адал Агу - Господаря Чистих Вод.
Здираючись по тих пагорбах, сам собі засміявся, - "Водолазькі Пагорби", на зразок "Київських Пагорбів". :)

Оце на самому кінці вулиці, де минуло моє дитинство, - вулиці 8 Березня :) Там дві акації, Дві Сестрички, точно такі ж, як і 37 років тому, коли мені було лише 5. Я аж навмисне до них поїхав, щоб зробити знімок.
Як там не весні гарно! Все зелено й пахне травами, ми туди з Танею - моєю подругою дитинства (котра навчила мене зав’язувати шнурки, і я й досі їх зав’язую так по-дівчачому), бігали до тих акацій гратися... Далі попетляв битий шлях до Просяного, котрим я ходив до баби з дідом. Дві Сестрички пройшли, значить почалося Просяне. :)
Дуже прикро, шо є придурки, які випалюють траву. Добре, шо задощило.

середу, 7 жовтня 2015 р.

Шкіромий.

Це шедевр перекладацької творчості.



Шкіромий

Авт. переклад з рос. Олександра Тарасенко (псевд. Бабайчик), серпень 1993

Простирадло - утікало
І білизна - хай їй грець
І матрасик, мов карасик
Від мене забрався геть.

Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
І сховався під ліжком.

Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.

Що за жарти недолугі,
І чому всі речі вщерть
Заюрмились, схаменулись
І сягнули шкереберть?

Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобітками,
Все батьківське надбання
Шаленіє, скаженіє
І тікає навмання?

Раптом просто із горища
Клишоногий, наче рак
Шкутильгає водомийщик
І до мене мовить так:

Ти гидкеє, ти бруднеє.
Неохайне поросятко
Ти брудніш за сміттєзбірник
У люстерко подивись!

У тебе вапно на оці
У тебе гівно на боці,
У тебе такі капиці,
Що іздерлись ногавиці!

Навіть, навіть ногавиці
Від тебе забрались геть!

Дуже рано на світанку
Миють личко каченята
Й пташенята
І шпачки, і пацючки.

Ти єдиний не помився
І бруднечею лишився
То ж забрались від бруднечі
І панчохи, й чобітки.

Я - шановний водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий!

Ледве гепну я ногою,
І покличу козаків,
Водомийники юрбою
Всі візьмуть напоготів.
Закатують, відшматують
Неохайних дітлахів.

І прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою
У Матвіївську затоку
Вмить занурять з головою!

Замантулив в мідний таз,
Заволав "Кара - барас!"

Тої ж миті мило, мило
Зась! - в волосся - мити зілля
Гілля, рілля і бадилля
Підбадьорює:

"Мию, мию сажотруса
Пильно, щільно,
Часто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов різдвяний гусь"

Тут мочало причвалало
І мерщій малечу мить
Ось вовтузить мов шибало
І волає, і ганьбить.

Від збентежених мочалок
Я мерщій, немов від палок
А вони чимдуж загалом
Нижнім Валом, Верхнім Валом.

Я до Бабиного Яру
Навпростець я повз кошару,
А вони - через мури,
Як підступнії щури.

Тут назустріч мій коханий
Мій улюблений кацап,
Він з Альошею і Ванєй
Прямував, неначе цап
І мочалку, наче галку
Він щелепами цап-цап!

А за тим ногами він затупцював
І руками він мене відлупцював
"Уходи-ка ты домой!" він мовляв
"Да лицо свое умой!" він мовляв
"А не то как налечу!" він мовляв
"Растопчу и проглочу" він мовляв

Я по вулицях борснувся підтупцем
Втік до водомийника кінець кінцем
Милом мивсь, циберком грюкав,
Як ударник п'ятиріччя.
І багнюку, і гівнюку
Відокремив від обличчя.

Тої ж миті капелюх
Сів на мене проміж вух
А за ним цукерок купа:
"З'їж мене, малеча любо!"
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мій брат!"

Ось і зошит повернувся,
Ось і коник без візка,
І абетка з Інглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий

Закружляв мене у танку
І, кохаючись, мовляв:

"Ти тепер мені приязний,
Ти тепер мені люб'язний
То ж нарешті ти, бруднеча,
Шкіромия вшанував!"

Треба, треба, треба митись
Вдень і ввечері - то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!

Хай живе рушниченько пухкенький
І мило духмяне, мов ненька,
І кістковий гребінь,
І голярський камінь!

То ж мийся, підмийся, голись!
Пірнай, виринай, не барись!
У лазні, ставку, на болоті,
В Гнилим Тикичу, що в Кам. Броді

В Криму і в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраїні хвала - і воді!